Лісовідновлення та лісорозведення є складовими частинами цілісного процесу вирощування та використання лісу, здійснення якого потребує узгодження екологічних, соціальних, економічних аспектів лісокультурних заходів. Гармонійне поєднання цих підходів є особливо актуальним з точки зору сталого ведення лісового господарства в Україні.

Дисципліна розкриває сутність відтворення, формування, структури та функціонування корінних типів лісу, які є основною метою лісовідновлення та лісорозведення, враховуючи сучасну роль лісів для України.

Враховуючи, що більшість фахівців лісогосподарської галузі мають, справу із штучним поновленням лісів, метою дисципліни є розкриття теоретичного змісту основ відтворення лісових насаджень у різних ґрунтово-кліматичних умовах із врахуванням новітніх досягнень лісокультурної науки.

Головна мета вивчення дисципліни спрямована на опрацювання студентами сучасних технологій лісорозведення стосовно регіональних і лісо-типологічних умов місцезростання, а головні задачі полягають у формуванні вмінь: проектувати та втілювати у виробництво заходи з відновлення лісів, здійснювати реконструкцію лісонасаджень, вибирати оптимальні схеми змішування й агротехніку вирощування лісових культур у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. У циклі фахових дисциплін, які вивчаються під час опанування спеціальності 205 «Лісове господарство» та 206 «Садово-паркове господарство», «Лісовідновлення та лісорозведення» займає одне із провідних місць.

Програмні результати навчання:

-                   розуміння теоретичних основ, сутності та принципів штучного відтворення лісових насаджень у різних ґрунтово-кліматичних умовах із врахуванням новітніх досягнень лісокультурної науки;

-                   здатність створювати лісонасіннєву базу, заготовлювати та зберігати насіння лісових порід і контролювати його якість;

-                   здатність вирощувати садивний матеріал основних лісоутворювальних порід;

-                   здатність визначати категорії лісокультурних площ і проводити лісокультурне лісівниче групування насаджень;

-                   здатність застосовувати набуті знання для поліпшення породного складу та продуктивності штучних деревостанів;

-                   здатність розробляти науково-обґрунтовані типи лісових культур із урахуванням особливостей залісення лісокультурних площ у різних регіонах України;

-                   здатність проводити контроль і оцінювати ефективність лісокультурних заходів із відновлення та вирощування лісових насаджень різного цільового призначення.

 

Програмні компетентності

Інтегральна компетентність ― здатність вирішувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі лісового господарства або в процесі навчання, що включає використання певних теорій і методів лісівничої науки й характеризується комплексністю та відповідністю до природних зональних умов.

 

Загальні компетентності:

1. Знання та розуміння предметної області сфери лісового господарства та розуміння майбутньої професії.

2. Здатність використовувати теоретичні знання на практиці.

3. Здатність вчитися й засвоювати сучасні знання.

4. Прагнення до збереження та охорони навколишнього середовища.

 

Фахові компетентності:

1. Здатність застосовувати знання й уміння лісівничої науки та практичний досвід ведення лісового господарства.

2. Здатність здійснювати лісівничі вимірювання та дослідження.

3. Здатність застосовувати знання й практичні навички для аналізу біологічних процесів і явищ, біометричного оброблення дослідних даних і їх математичного моделювання.

4. Здатність планувати та реалізовувати ефективні заходи з організації господарства, підвищення продуктивності насаджень та їх біологічної стійкості, ощадливого на екологічних засадах використання лісових ресурсів.