Метою навчальної дисципліни є розвиток творчого мислення, ознайомлення з елементами математичного планування, організації та проведення наукових досліджень, розробки і випробувань нових технічних засобів, організації винахідницької роботи на виробництві.

         Завданнями дисципліни є:

-       ознайомлення з організацією, плануванням та прогнозуванням наукових досліджень;

-       освоєння методів теоретичних та експериментальних досліджень;

-              набуття навичок математичної обробки, аналізу і представлення результатів досліджень.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

–     джерела науково-технічної і патентної інформації;

–     організаційні форми проведення наукових досліджень і підготовки наукових кадрів;

–     методи планування експерименту, обробки та аналізу експериментальних даних;

–     основні положення стандартів щодо оформлення результатів наукових досліджень;

вміти:

–     провести пошук літератури за заданою темою;

–     виконати огляд літературної інформації;

–     сформулювати гіпотезу і завдання теоретичних досліджень;

–     сформулювати мету і завдання експерименту;

–     скласти план експерименту, обробити його результати;

–     оформити звіт за результатами досліджень;

–     написати наукову статтю.

Предмет навчальної дисципліни:

Сучасна методологія науки як дисципліна, сукупність методологічних засобів науки, система організації науково-дослідницької діяльності. 

Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі. Навчальна дисципліна «Методологія і організація наукових досліджень» для підготовки фахівців за спеціальністю 208 «Агроінженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр на основі ОКР «бакалавр» відноситься до циклу дисциплін професійної та практичної підготовки і завершує формування майбутнього магістра.

Програмні результати навчання:

Вивчення навчальної дисципліни передбачає формування та розвиток у студентів компетентностей.

Інтегральна компетентність:

здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі агропромислового виробництва та у процесі навчання, що передбачає застосування визначених теорій та методів відповідної науки і характеризується певною невизначеністю умов і вимог.

Загальні компетентності магістра з агроінженерії – здатності до реалізації навчальних та соціальних завдань:

– здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.

– знання та розуміння предметної області та розуміння аспектів професійної діяльності.

– здатність приймати обґрунтовані рішення.

– навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

Професійні компетентності магістра з агроінженерії – здатності до реалізації професійних обов’язків за видами професійних робіт:

– здатність здійснювати наукові та прикладні дослідження для створення нових та удосконалення існуючих технологічних систем сільськогосподарського призначення, пошуку оптимальних методів їх експлуатації;

– здатність застосовувати методи теорії подібності та аналізу розмірностей, математичної статистики, теорії масового обслуговування, системного аналізу для розв’язування складних задач і проблем сільськогосподарського виробництва;

– здатність використовувати сучасні методи моделювання технологічних процесів і систем для створення моделей механізованих технологічних процесів сільськогосподарського виробництва;

– здатність застосовувати сучасні інформаційні та комп’ютерні технології для вирішення професійних завдань;

– здатність розв’язувати задачі оптимізації і приймати ефективні рішення з питань використання машини і техніки в рослинництві, тваринництві, зберіганні, первинній обробці і транспортуванні сільськогосподарської продукції;

– здатність проектувати й використовувати мехатронні системи машин і засоби механізації сільськогосподарського виробництва;

– здатність прогнозувати і забезпечувати технічну готовність сільськогосподарської техніки;

– здатність до отримання і аналізу інформації щодо тенденцій розвитку аграрних наук, технологій і техніки в сільськогосподарському виробництві;

– здатність використовувати нормативно-законодавчу базу з метою правового захисту об’єктів інтелектуальної власності, які розробляються та знаходяться в господарському обігу.