Головною рисою розвитку людського суспільства є надзвичайно тісний зв'язок людини з довкіллям, бо вона сама вийшла з навколишнього середовища, є сама продуктом природи і без нього існувати не може. І цей зв'язок постійно проявляється не тільки в пошуках та використанні засобів існування (їжа, тепло, одяг), а й і у культурному та духовному розвитку. Рослинні орнаменти, зображені на знайдених археологами пам'ятках давнини, дають підставу стверджувати, що людина не була байдужою до оточуючої її природи. Про це найяскравіше і найпереконливіше оповідають відбитки рослин на камені, які залишила первісна людина. Розкопки найстаріших поховань, наприклад, на території сучасного іранського Курдистану, де люди вже існували 60-100 тис. років тому, засвідчують, що вже тоді ці люди покривали своїх покійників квітами. А наявність квітів на вибитих на камені найстаріших малюнках свідчить про те, що в первісних людей вже були естетичні потреби. Господарське відношення людини до природи на всьому протязі існування людського суспільства полягає в постійному вдосконаленні методів використання джерел чи ресурсів природи або все інтенсивнішої експлуатації природних ресурсів для задоволення своїх потреб.
Метою викладання навчальної дисципліни «Історія та естетика садово-паркового мистецтва» є: формування системи знань про історію мистецтва створення садів, парків і інших територій, що озеленюють; прищепити вміння бачити й розуміти й прекрасне.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Історія та естетика садово-паркового мистецтва» є:
− забезпечення засвоєння теоретичних і прикладних аспектів історії та естетики садово-паркового мистецтва;
− формування уявлення про сад як вид мистецтва;
− формування уявлення про основні стилі садово-паркового дизайну;
− ознайомлення з основними естетично-філософськими напрямами садового мистецтва;
− навчити вмінню бачити, розуміти й створювати прекрасне.
- Викладач: Пушка Ірина Михайлівна