- 1. Мета та завдання навчальної дисципліни
Дисципліна «Лісові культури» — це наука про штучне лісовідновлення та лісорозведення. Вона складається із трьох розділів: лісонасіннєва справа, лісові розсадники, лісові культури.
У розділі «Лісонасіннєва справа» розглядаються питання, пов’язані з отриманням насіння деревних рослин із цінними спадковими ознаками та високими посівними якостями, забезпеченням їх тривалого зберігання та раціонального використання. Важливість глибокого опрацювання цього розділу визначається тим, що успіх створення лісонасаджень значною мірою залежить від якості вихідного насіннєвого матеріалу.
У розділі «Лісові розсадники» розглядаються організаційно-технологічні питання, пов’язані із створенням спеціалізованих господарств із вирощування лісового садивного матеріалу. Враховуючи, що найбільш ефективним і розповсюдженим способом створення штучних насаджень є садіння, винятково важливого значення набуває вирощування високоякісного садивного матеріалу, від якості якого залежить ефективність робіт зі штучного відтворення лісів.
У розділі «Лісові культури» розглядаються питання технології створення та агротехніки вирощування лісонасаджень. Цей розділ включає підрозділ «Культури цінних нових і аборигенних, технічних та харчових деревних і чагарникових порід». У ньому розглядаються теоретичні основи інтродукції та особливості вирощування екзотів деревних рослин, які мають технічне чи харчове значення.
Враховуючи, що більшість фахівців лісогосподарської галузі мають, справу із штучним поновленням лісів, головна мета вивчення дисципліни спрямована на опрацювання студентами сучасних технологій лісорозведення стосовно регіональних і лісотипологічних умов місцезростання, а головні задачі полягають у формуванні вмінь: проектувати та втілювати у виробництво заходи з відновлення лісів; здійснювати реконструкцію лісонасаджень; вибирати оптимальні схеми змішування й агротехніку вирощування лісових культур у конкретних кліматичних і ґрунтових умовах; виконувати наукові дослідження для виявлення чинників, які впливають на біологічну стійкість і продуктивність культур та вирішувати багато інших задач, пов’язаних із лісокультурним виробництвом.
Завдання дисципліни ― забезпечити засвоєння студентами:
- основних принципів штучного лісовідновлення та лісорозведення;
- наукових основ організації лісонасіннєвої бази на селекційно-генетичних засадах;
- основ теоретичних і практичних знань із лісонасіннєвої справи;
- основ технології вирощування лісового садивного матеріалу;
- основ технології створення лісових культур залежно від категорій лісокультурних площ і типів умов місцезростання.
Програмні результати навчання:
- розуміння теоретичних основ, сутності та принципів штучного відтворення лісових насаджень у різних ґрунтово-кліматичних умовах із врахуванням новітніх досягнень лісокультурної науки;
- здатність створювати лісонасіннєву базу, заготовлювати та зберігати насіння лісових порід і контролювати його якість;
- здатність вирощувати садивний матеріал основних лісоутворювальних порід;
- здатність визначати категорії лісокультурних площ і проводити лісокультурне лісівниче групування насаджень;
- здатність застосовувати набуті знання для поліпшення породного складу та продуктивності штучних деревостанів;
- здатність розробляти науково-обґрунтовані типи лісових культур із урахуванням особливостей залісення лісокультурних площ у різних регіонах України;
- здатність проводити контроль і оцінювати ефективність лісокультурних заходів із відновлення та вирощування лісових насаджень різного цільового призначення.
Компетентності
Інтегральна компетентність ― спроможність вирішувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі лісового і мисливського господарства або в процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів лісівничої науки й характеризується комплексністю та відповідністю до природних зональних умов.
Загальні компетентності:
1. Знання та розуміння предметної області галузі лісового і мисливського господарства та розуміння майбутньої професії.
2. Здатність використовувати теоретичні знання на практиці.
3. Здатність вчитися й оволодівати сучасними знаннями.
4. Прагнення до збереження та охорони довкілля.
Фахові компетентності:
1. Здатність використовувати на практиці знання й уміння лісівничої науки та практичний досвід ведення лісового господарства.
2. Здатність здійснювати лісівничі дослідження та вимірювання.
3. Здатність застосовувати знання й практичні навички для аналізу біологічних явищ і процесів, біометричного оброблення дослідних даних і їх математичного моделювання.
4. Здатність аналізувати дослідні дані щодо стану дерев, лісостанів, особливості їх росту й розвитку на основі вивчення одержаних показників, літературних джерел і нормативно-довідкових матеріалів.
5. Здатність вирішувати завдання зі створення насаджень і їх формування на основі вивчення літературних джерел, нормативних документів і передового виробничого досвіду.
6. Здатність добирати обладнання й інструменти для вирішення практичного завдання та оцінювати економічну ефективність його виконання.
7. Здатність планувати та впроваджувати ефективні заходи з організації господарства, підвищення продуктивності насаджень та їх біологічної стійкості, ощадливого використання лісових ресурсів на екологічних засадах.
- Викладач: Коваль Сергій Анатолійович